HENRY WOOL найвища якість в гармонії з природою
Чому однакові на вигляд вовняні вироби сильно
різняться за ціною?
Адже вони так схожі між собою...
Відповідь: проаналізуйте з якої саме вовни виготовлено цікавлячий вас товар.
Види вовни овець.
Залежно від складу вовняного покриву тварин волокна вовни розрізняють на вовну однорідну і неоднорідну.
Однорідну вовну, у свою чергу, становлять волокна одного з типів:
1) пухових (найнижчий та найцінніший шар вовни, переважно з молодих тварин - ягнят, стрижених навесні)
2) перехідних (середній, або верхній шар вовни овець, так звана ость, сортованих за мікронажем (товщиною волокон вовни) та ламкістю.
Крім того однорідна вовна, в залежності від тонини (товщини, або мікронажу) буває:
- тонкою;
- напівтонкою;
- напівгрубою.
Неоднорідна вовна складається з волокон різних типів і використовується для подальшого сортування за тониною (товщиною), або як матеріал для набивки та пресування (войлок).
Неоднорідна вовна може бути:
- грубою;
- напівгрубою.
1) ТОНКА вовна складається з пухових волокон, які мають
тонину не більше 25 мкм. (не грубше 60-го якості). Її отримують
від овець тонкорунних порід (переважно меринос).
Довжина вовни в штапель 7-9 см.
Вихід чистого (митого) волокна 45-50% від початкової маси.
Тобто, уявіть собі. що із 100 кг. зібраної з тварин вовни після
обробки залишиться лише 50 кг. Але ж платити виробнику доводиться
за всі 100 кг. Це означає, що у готовому виробі така вовна буде в 2 рази
дорожчою! Чому? Так тому, що вона набагато якісніша!
Це цінна сировина для одержання високоякісних вовняних або
змішаних виробів. З 1 кг. тонкої вовни виробляють приблизно в
3 рази більше тканини, ніж з грубої. Тонка вовна за якісними
показниками поділяється на мериносову і немериносову.
МЕРИНОСОВА ВОВНА - білого кольору, м'яка, еластична, добре
сортована по тонині і довжині, містить достатню кількість
жиропоту (ланоліну), білого або кремового кольору.
НЕМЕРИНОСОВА ВОВНА від мериносової відрізняється меньшим вмістом жиропоту (ланоліну), недостатньою рівністю вовняних волокон по тонині і довжині, меньшою звитістю. Вовна може бути білого, світло-сірого кольору, а також кольоровою (сіра, темно-сіра, коричнева, чорна). З цього опису ясно, що мериносова вовна набагато цінніша, оскільки вона не лише еластичніше (а це означає прослужить довше), м'якіше (приємніше для тіла на дотик), але й цілюще впливає на організм людини (за рахунок більшого вмісту жиропоту тварин (речовини під назвою ланолін, що широко використовується в сучасних косметології та фармакології).
2) НАПІВТОНКА вовна складається з волокон більш грубих, ніж тонка вовна, переважно з перехідних або суміші перехідних волокон і грубого пуху, напівтонку вовну отримують від овець напівтонкорунних порід (цигайської, куйбишевської, північнокавказької, радянської м'ясо-вовнової, горьківської, латвійської темноголової тощо), а також від помісних тварин (від схрещування грубововняних маток з тонкорунними і напівтонкорунними баранами).
Напівгруба вовна (однорідна) складається з вовняних волокон тониною 48-го якості та грубіше (31,1-40 мкм). Таку вовну дають вівці російської довгошерстої породи, порода лінкольн та інші.
3) НАПІВГРУБА вовна (неоднорідна) складається з пуху, перехідних волокон і тонкої ості. Цю вовну отримують від овець сараджинської, таджицької, алайської, балбаскої, вірменської полугрубововняних порід і помісних тварин (від схрещування грубововняних маток з баранами тонкорунних і напівтонкорунних порід). Овець, які мають неоднорідну напівгрубу вовну, стрижуть 2 рази на рік (навесні й восени), а ягнят - 1 раз на рік (влітку чи восени). Довжина вовни весняної стрижки досягає 110-190 мм (у деяких порід 230 мм.), осінньої - 80-110 мм. Напівгруба вовна - цінна сировина для вироблення технічних сукон, килимів, трикотажної пряжі.
Окремим пунктом слід виділити ГРУБУ вовну (вищезгадану, як вовну неоднорідну, а, відвовідно, непридатну для виготовлення високоякісних виробів). Груба вовна характеризується наявністю в її складі всіх видів вовняних волокон: пуху, перехідного волокна, ості, часто сухого або мертвого волосу. Співвідношення різних типів волокон у вовні може бути різним в залежності від породи і внутрішньо-родових особливостей овець. Основну масу грубої вовни дають вівці грубововняних порід: каракульської, тушинської, романівської та інших. Овець грубововняних порід стрижуть 2 рази на рік (романівських - 3 рази). Залежно від стрижки вовну
розподіляють на весняну, осінню, пояркову.
Вовну, зістрижену з овець будь-якіх напрямків продуктивності навесні, відносять до весняної. При весняній стрижці вовна зістригається в основному цілим пластом (руном). Вовна, зістрижена восени відносять до осінньої. Ця вовна цілого пласта (руна) не утворює. Вовна, що отримується з молодняка майже всіх видів порід у віці 5-8 міс. не утворює цілого пласта (руна), таку вовну відносять до пояркової.
Основні фізико-технічні властивості вовни.
Якостні показники вовни і пуху визначають: тонина, довжина, звитість, розтяжність, пружність, еластичність, колір, блиск, вологість, вміст жиропоту.
Тонина -
один з важливих систематичних ознак в оцінці та класифікації овець та вовни. Її
визначають виміром діаметра поперечного розрізу вовняного волокна і висловлюють у
тисячних частках міліметра - мікрометрах (мкм). Тонина вовни залежить від породи,
умов харчування та утримання, статі тварин, їх віку та індивідуальних властивостей.
У молодняка вовна тонше, ніж у дорослих овець. З віком тварини вовна грубшає, а після
5-6-річного віку у зв'язку з послабленням життєвих функцій організму вовна стає тоньшою,
але і більш крихкою (ламкою).
У маток вовна тонше, ніж у баранів. Найтонкішу вовну одержують від овець
тонкорунних порід (25 мкм. і тонше). Вівці напівтонкорунних порід дають вовну
тониною від 25,1 мкм. і грубше. Таку вовну можуть давати і тонкорунно-грубововняні
помісі. Вовна полугрубововняних і зхрещених порід овець в основному
неоднорідна. Залежно від тонини однорідну вовну поділяють на 13 класів,
званих якостями, які позначають цифрами 80, 70, 64, 60, 58, 56, 50, 48,46, 44,40, 36, 32.
Тонина вовни перебуває у зворотній залежності від її довжини, тобто, чим тонша вовна,
тим вовна коротша, і, навпаки, при огрубінні вовни, з віком тварини, її довжина збільшується. Отже, в цілому, можливо зауважити, що вовну меншої тонини та вищого класу отримують з від молодих тварин тонкорунних порід (як приклад, меринос), що утримуються в певному кліматичному середовищі, за сприятливих умов харчування та догляду. Дотримання цих вимог безпосередньо та неодмінно впливає на кінцеву вартість вовняних виробів.
У виробничих умовах тонину вовни визначають органолептично, для чого з різних ділянок руна відбирають 3-5 штапельків. Кожен по черзі беруть великим і вказівним пальцями обох рук за кінцівки, розправляють до утворення сітки і переглядають для визначення тонини волокон, порівнюючи тонину з зонами штапелю. При визначенні класу тонини однорідної вовни іноді (при розбіжностях оцінки) користуються еталонними зразками вовни. Для більш точного визначення тонини вовни користуються лабораторним методом, при якому діаметр поперечного зрізу вовняного волокна визначають під мікроскопом або нанометром і висловлюють в мікрометрах.
Довжина -
один з важливих показників, що визначає виробниче призначення вовни, класність тонкорунних і напівтонкорунних овець і отриманих з них рун. Розрізняють природну та істину довжину вовни. За природню довжину приймається висота штапелю або косиці з природньою звитістю (хвилястістю) волокон. Її вимірюють лінійкою з точністю до 5 мм. У косиці визначають два виміри - довжину ості і довжину пухового ярусу. Ці виміри записують дробом:
в чисельнику - загальна довжина коси (ості), в знаменнику - довжина пухового ярусу.
Справжня довжина -
довжина вовняних волокон в розпрямленому, але нерозтягнутому стані. Її вимірюють з точністю до 1 мм. Для визначення дійсної довжини використовують спеціальні прилади.
Зростання вовни в довжину залежить від породи, статі і віку овець, умов та якості харчування, утримання та інших факторів. Найкоротшу вовну мають вівці тонкорунних порід (6-9 см). Барани продукують вовну довшу ніж матки. У молодняка до річного віку вовна росте швидше, ніж у дорослих овець; протягом 4-5 років приріст вовни за рік приблизно однаковий, а після 5-6-річного віку швидкість росту вовни сповільнюється. При низькому рівні харчування сповільнюється зростання вовни, волокно стоншується, знижується його міцність. Довжина вовни на різних ділянках тіла тварини різна: на лопатках, боках, стегнах вовна довша ніж на череві та спині.
Звитість -
властива вовняним волокнам всіх типів, крім криючого волосу. Звитість - цінна ознака вовни - сприяє запобіганню від попадання до руна механічних домішок і атмосферних опадів. Її враховують при класифікації вовни. У тонкій і напівтонкій вовні розрізняють три основні форми звитків: нормальні, плоскі і високі.
Якщо звиткі близькі за формою до півкола, їх називають нормальними, що характерно для вовни тонкорунних овець. У плоских звитків висота дуги звитка меньше його основи.
За своїм хімічним складом вовна є білком - кератином. За своєю будовою кожен вовняний волос складається з кількох шарів: верхній має тонкі лусочки, другий - ороговілі клітини веретеноподібної форми, третій - пористий, заповнений повітрям. Волокно має тонку звивисту структуру і відрізняється високою міцністю. Завдяки цим властивостям вовняні вироби зберігають свої унікальні якості та прекрасний зовняшній вигляд за тривалої експлуатації.
Натуральна вовна має між ворсинками безліч повітряних бульбашок, чим забезпечується доступ кисню. Ця властивість допомагає уникнути парникового ефекту, створюючи природне цілюще тепло. Вовна слабо електризується і не притягає пил, вона здатна надовго залишатись чистою. Також вона нейтралізує токсичні речовини, які виділяються разом з потом і перешкоджає розмноженню домашнього пилового кліща.
Вартість обраного Вами виробу знаходиться у прямій залежності від класу вовни, використаної для його виробництва .
ТМ "HENRY WOOL" використовує у своїх виробах вовну найвищих якостей 80-64 (не нижче), що відповідає 1-му, 2-му та 3-му класу вовни (з 13-ти можливих класів).